Перечитываю стихи на украинском языке. Леся Українка, Тарас Шевченко, Павло Тичина, Володимир Сосюра... Это та классика, которую я изучала в школе. Стихи, которые учила наизусть. Удивительно, как по прошествии времени, они заиграли новыми красками.
Я нашла стих, который учила с огромным удовольствием. Это стих-песня, от которого неизменно перехватывает дыхание. Це той вірш, який викликає бажання розмовляти українською мовою ) Викликає бажання розшукати свою матір, обійняти її і прошепотіти.. "Рідна моя, я тебе дуже-дуже люблю!"
Андрій Малишко "Пісня про рушник"
Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші, блакитні твої.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.
Я нашла стих, который учила с огромным удовольствием. Это стих-песня, от которого неизменно перехватывает дыхание. Це той вірш, який викликає бажання розмовляти українською мовою ) Викликає бажання розшукати свою матір, обійняти її і прошепотіти.. "Рідна моя, я тебе дуже-дуже люблю!"
Андрій Малишко "Пісня про рушник"
Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші, блакитні твої.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.